81 рік КП “Київміськсвітло”

81 рік КП “Київміськсвітло”

81-rik

Історія електричного освітлення вулиць і площ міста Києва почалась в кінці дев’ятнадцятого століття. Маючи бажання не відставати від Москви і Петербургу, Київська міська Дума в 1887 році намагалась укласти угоду на освітлення міста з “Товариством електричного освітлення ”, що з 1886 року знаходилось у столиці. Переговори закінчились невдало.

Не чекаючи будівництва міської електростанції, київські заможні люди почали освітлювати свої будинки від окремих домових електроустановок. В 1888 році електричне освітлення було змонтовано в саду Шато-де-Флер, на території теперішнього стадіону “Динамо”.
Київська Дума, враховуючи переваги застосування електричної енергії для освітлення вулиць, оголошує в 1889 році конкурс на проект електричного освітлення центральної частини міста. І вже 23 травня 1890 року Київська міська управа уклала з компанією “Савицький і Страус” договір, в п.1 якого записано: “Ми, Савицький і Страус”, зобов’язуємось встановити і утримувати 14 ліхтарів по Хрещатинській вулиці, починаючи від будинку Зайцева до Бессарабської площі і один ліхтар біля театральної брами.

Протягом півріччя компанія збудувала свою електростанцію і незабаром засвітили “небесним світлом”, передбачені договором, перші 14 електричних дугових ліхтарів на Хрещатику. Таким був початок застосування електричної енергії в зовнішньому освітленні стародавнього слов’янського міста Києва.
Розвиток електричного освітлення вулиць Києва в перші роки був дуже повільний. До кінця століття на вулицях міста було встановлено приблизно 400 ліхтарів, які були розташовані тільки в центрі міста, де знаходились урядові та міські заклади, мешкали аристократія та буржуазія.

На початку 1902 року загальна кількість дугових ліхтарів на вулицях Києва складала 401 шт. В кінці 1918 року кількість електричних ліхтарів наближалась вже до тисячі, в той час як в Москві їх було майже в 4 рази більше.

На вулицях Києва, що мали електричне освітлення, газові ліхтарі запалювались після відключення електричних з 12, а на Хрещатику з 3-х годин ночі.
Всього, в 1913-1914 рр. вулиці вечірнього міста освітлювали 5.5 тис. ліхтарів. З них, біля тисячі були електричними, інші газовими. Значна частина міста зовсім не освітлювалась.

В процесі відновлення зруйнованого громадянською війною господарства, реконструювалось і зовнішнє освітлення міста. В кінці 1926 року вулиці Києва освітлювались вже тільки електричними джерелами світла. Зі зростанням і розвитком міста покращувалось і зовнішнє освітлення його вулиць і площ.
В 1934 році Київ став столицею республіки. Це дало поштовх прискореному розвитку зовнішнього освітлення, як невід’ємної частини міського господарства. Із ліхтарного цеху “Київенерго” в жовтні 1935 року було створено трест “Київміськсвітло”.

В фондах Київського міського архіву зберігається наказ № 1 тресту “Київміськсвітло”, датований 7 жовтня 1935 року. Цей день ми вважаємо Днем народження нашого підприємства.